Проблема бездоглядності та безпритульності неповнолітніх не є новою для українського суспільства, але на сучасному етапі набуває актуальності та поширеного значення. Серед основних причин, які призвели до розповсюдження бродяжництва неповнолітніх, можна назвати інфляцію, бездоглядність, економічну нестабільність та ін., але головна причина - розпад інституту сім'ї, асоціальна поведінка батьків, втрата будь-яких уявлень про поведінкові норми у сфері родини, зміст сімейних обов'язків.

Притулок  для неповнолітніх  дозволяє на початковому етапі виявляти дітей, що виховуються у соціально-неблагонадійних родинах і потребують захисту своїх прав та інтересів.

Головне завдання у притулку  забезпечити відповідні соціальні та психолого-педагогічні умови для нормальної життєдіяльності дитини, а саме провести реабілітаційну роботу з усунення наслідків соціального сирітства. Реабілітаційна робота, у свою чергу, потребує досконалого вивчення контингенту дітей, які є об'єктом реабілітаційної роботи, що дозволить розробити ефективну програму дії.

Проведення корекційної роботи з дитиною та допомога у адаптації до дитячого колективу.

Для притулку потрібні такі працівники, як

психолог – психодиагностична  робота з вивчення пізнавальних, емоційно-вольових, міжособистісної сфер і розвитку особистості. Створення умов для нормального психологічного розвитку особистості вихованців. Розробка разом з педагогічним колективом єдиного підходу до організації педагогічного процесу в д/будинку. 

Дефектолог – розробляє зміст та форми соціальної підтримки  дітей з обмеженими функціональними можливостями на основі дефектологічних знань про психофізіологічні особливості дітей з фізичними та психічними недоліками.

Зміст соціальної роботи: • надання індивідуальних та групових психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних, інформаційних послуг;

• здійснення соціального супроводу дітей із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, а також тих, які опинилися у складних життєвих обставинах;

• здійснення розробки, видання та розповсюдження інформаційно-рекламних листівок, буклетів.

Лікар терапевт – який спостерігає за загальним станом здоров’я ( для виявлення будь-яких захворювань)

Важливою  особою в навчально-виховної діяльності є вихователь, який разом з іншими працівниками покликаний замінити кожній дитині сім'ю, створити комфорт і затишок, усі умови для всебічного розвитку, виховання, навчання, підготувати до життя та праці. Успішне виконання вихователем цих непростих і відповідальних завдань залежить від наявності в нього відповідних якостей, а також професійних знань, умінь та навичок.

Згідно з Концепцією національного виховання, виступають уміння, якими повинні володіти в сирітських інтернатів:

- визначати конкретні завдання виховного впливу, виходячи із загальної мети національного виховання, рівнів вихованості дитячого колективу і умов навколишнього середовища;

- реалізувати принципи національного безперервного виховання народознавчого, людинознавчого і особистісного підходів;

- володіти методами і формами  діагностики та педагогічного прогнозування рівня вихованості учнів, колективу і особистості в їхній єдності;

- визначати мету виховання у відповідності з рівнем вихованості дітей, будувати виховний процес на основі глибокого і систематичного вивчення учнів, їх інтересів, захватів, можливостей, на принципах добровільності та співробітництва;

- регулювати і коригувати міжособистісні стосунки, проводячи в них профілактику розмежування, дезінтеграції та конфронтації;

- на практиці застосовувати принципи наукової організації праці, володіти методами позитивного впливу на дитину та управління дитячим колективом;

- зробити учнівське самоврядування найефективнішим виховним засобом; звертаючись до громадської думки, бути обережним, щоб не викликати відчуженості і замкнутості вихованця;

- формувати гуманні взаємини з учнями на рівні співробітництва і співтворчості з урахуванням національних традицій, соціального оточення;

- об'єднувати виховні зусилля вчителів і вихователів, що працюють у притулку;

- вести педагогічну пропаганду, домагаючись єдності виховної діяльності;

- організовувати з дітьми підлітками, молоддю різні види виховної роботи: навчальну, трудову, ігрову, природоохоронну, дозвілля дітей, гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції; попереджувати дитячий травматизм, працювати з дітьми, які потребують підвищеної педагогічної уваги;

- сприяти самовихованню учнів, саморозвитку їх суспільно цінних якостей і створенню умов для самореалізації дитини як неповторної індивідуальності;

- вміло використовувати у виховній роботі духовні надбання рідного народу, усну народну творчість, культурно-історичні національні традиції української етнопедагогіки;